Практичне застосування деяких положень Закону України

"Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" при підтвердженні окремих періодів страхового стажу

Згідно зі статтею 24 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон №1058) страховий стаж, набутий до 01.01.2004, обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі записів, внесених до трудової книжки, або на підставі документів, передбачених Порядком підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України  від 12.08.1993 №637 (далі – Порядок №637).

Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, зокрема, що у випадках коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків.

Підпунктом 4.1 пункту 4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, що затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 №162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02.08.1985 №252 зі змінами, внесеними постановою Держкомпраці СРСР від 19.10.1990 №412) та підпунктом 2.4 пункту 2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників (далі – Інструкція №58), що затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110, встановлено, що у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

 

При прийманні документів орган Пенсійного фонду України має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб подання додаткових документів, а також перевіряти в необхідних випадках обґрунтованість їх видачі.

Іноді в документах, поданих до  органів Пенсійного фонду України для призначення пенсій, зокрема в трудових книжках заявників, містять записи про звільнення з роботи у 1992 – 1998 роках, що засвідчені печаткою колишньої Української РСР.

Відповідно до статті 1 Закону УРСР «Про підприємства в Українській PCP» під підприємством розумілася юридична особа, зареєстрована в установленому порядку, одним із обов’язкових атрибутів якої була печатка із своїм найменуванням.

Питання виготовлення, обміну, знищення печаток і штампів органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій у 1992-1997 були врегульовані  Інструкцією про порядок відкриття штемпельно-гравіювальних підприємств (майстерень), виготовлення печаток та штампів, що затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ СРСР від 13.02.1978 №34, Положенням про дозвільну систему, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.1992 №576 та Інструкцією про порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів (далі – Інструкція №643), що затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України 18.10.1993 №643.

 

Згідно з пунктами 3.1, 3.2 пункту 3, підпунктами 4.1, 4.5 пункту 4 Інструкції №643 опис печаток і штампів складався із зображення Державного герба, напису “Україна”, назви міністерства чи іншого центрального органу державної виконавчої влади, підприємства, установи і організації.

Дозвіл на виготовлення нових печаток надавався тільки після здавання старих печаток до органів внутрішніх справ на знищення. Тобто юридичні особи використовували печатки та штампи з реквізитами Союзу РСР та Української РСР до здавання їх до органів внутрішніх справ на знищення та отримання дозволу на виготовлення нових печаток.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 19.02.1992 №2137-ХІІ «Про Державний герб України» зображення Державного герба України було обов’язковим для печаток органів державної влади і державного управління, штампах державних установ.

 

Перелік підстав для отримання підприємствами, установами, організаціями, господарськими об’єднаннями та громадянами дозволу на оформлення замовлень на виготовлення нових печаток і штампів або дублікатів печаток (штампів), замість втрачених, визначено в пункті 2 «Порядок видачі дозволів на виготовлення печаток і штампів» Інструкції №643.

Водночас, постановою Верховної Ради України від 12.09.1991 №1545-ХІІ «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу PCP» встановлено, що до прийняття відповідних актів законодавства на території республіки застосовуються акти законодавства СPCP з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.

 

При вирішенні питання зарахування до страхового стажу періоду роботи особи, наприклад з 20.01.1992 по 01.07.1997 на Підприємстві, запис про звільнення з якого внесено до трудової книжки та засвідчено печаткою Української РСР,  працівник органу Пенсійного фонду України насамперед перевіряє відповідність внесених записів про прийняття та звільнення з Підприємства вимогам Інструкції №58, а також з’ясовує факт наявності/відсутності  реєстрації  підприємства, посадова особа якого скріпила запис про звільнення з роботи печаткою колишньої Української РСР, як суб’єкта господарювання.

Якщо можливо, факт прийому та звільнення з Підприємства доцільно підтверджувати копіями (витягами з) наказів про прийом та звільнення, посилання на які містяться в трудовій книжці, або за результатами перевірки первинних документів, що знаходяться на зберіганні у Підприємства або в архівній установі.

 

Коли не підтверджено факт реєстрації Підприємства, як суб’єкта господарювання, та/або записи в трудовій книжці не відповідають первинним документам – для зарахування до страхового стажу періоду роботи особи на Підприємстві з 20.01.1992 по 01.07.1997 підстав немає.